З новорічними святами!

Щиро вітаю всіх гостей мого блогу з новорічними святами!

Років триста тому люди вірили, що, прикрашаючи новорічну ялинку, вони роблять злі сили добрішими. Про злі сили давно забули, але ялинка - як і раніше символ новорічного свята. І дуже хотілося б, щоб прикрашаючи новорічну красуню, злі сили не тільки нашої країни, але і всього світу, схаменулись і стали добрішими. Ну можемо ми хоч раз у рік повірити у чудо?
Новий Рік - одне із найзагадковіших свят,  адже це, мабуть, єдина знаменна подія, що впродовж століть і щорічно відзначається людьми у всіх країнах і на всіх континентах. Тому пропоную вам сьогодні відволектись від науки і поринути в історію та цікаві звичаї святкування Нового року.

*У Гані в новорічну ніч потрібно неодмінно помиритися з усіма, з ким був у сварці, пробачивши усім колишні образи. У той же час на вулицях й у будинках здіймається шаленний галас. Вважається, що треба "викричати" все погане, що сталося в старому році.

* Дід Мороз вітає дітвору вже упродовж 200 років. А живе він у далекій північній Лапландії, звідки й починає раз на рік свою новорічну подорож по світу.

* Перше новорічне привітання надіслав напередодні англієць Генрі Коул. Друг намалював гарну листівку, з якої він віддрукував тисячу примірників і розіслав усім своїм друзям та знайомим, а решту продав.

* На півночі Канади та в Гренландії Новий рік святкують 21 грудня. Це — найкоротший світловий день у Північній півкулі, опісля ніч починає коротшати.

 * В угорців на новорічному столі не буває птиці — курей, гусей, качок тощо. Там вважають, що птицю їсти цього дня не можна — може відлетіти геть твоє щастя.

 * На острові Крит перший, хто в новому році завітає до оселі, приносить із собою великий камінь і промовляє: "Хай золото такої ваги, як цей камінь, перебуває у вашому домі!"

 * Іспанці переконані, що саме в новорічну ніч звідусіль виповзає
 всіляка нечисть, а тому перепинають дороги парканами, влаштовують символічні пастки.

 * У королівстві Бутан усі вірять в гороскопи. їх напередодні Нового року обов'язково складають астрологи. Якщо на якесь число чи місяць припаде несприятливе розміщення зірок, його за наказом короля викреслюють з календаря. Тож одного року тут може випадати аж два січні і жодного вересня.

* У Російській імперії новорічну ялинку запровадив цар Петро І, який старався насаджувати у своїй країні все, що було модним на Заході.

Таке цікаве число ПІ

     Цікава історія числа "Пі" – відношення довжини кола до його діаметра. Вчені Вавілона вважали, що "Пі" = 3.Стародавні єгиптяни знали точніше значення"Пі "=3,16 Давньогрецький учений Архімед знайшов, що Пі ≈ 22/7 тому це число називають архімедовим. Приблизно воно дорівнює 3,14.День числа “Пі” відмічають 14 березня в США любителі математики всього світу. Це свято придумав в 1987 році фізик із Сан-Франциско Ларрі Шоу, який помітив, що дата 14 березня записана в прийнятій в США формі 3/14 – збігається з першими трьома цифрами числа “Пі”. Вперше  три цифри числа “Пі” (3,14) обчислив Архімед. Сучасні комп'ютери обчислюють 1000000 знаків після коми.  Пам'ятник числу “Пі” знаходиться в місті Сієтлі в США на сходах перед будівлею музею мистецтв.

Відомий римський архітектор Вітрувій, що жив в I столітті до н.е., використовував грубе наближення числа «пі», що привело до промахів в будівництві знаменитого Римського театру. Та й у наш час багато ультрасучасних конструкцій не витримують випробувань на міцність через  «витівки» числа «Пі». Наприклад, московський «Аквапарк» міг звалитися теж з цієї причини.

З появою нових поколінь комп'ютерів темпи погоні за точними знаками числа «пі» різко прискорилися. У червні 1949 року американський математик угорського походження Джон фон Нейман обчислив 2037 знаків на одній з перших рахункових машин ЕniАС.
Рубіж в 10 000 був досягнутий в 1958 році, в 100 000 — в 1961 році, а один мільйон знаків вирахували в 1973 році.

Майстерність учителя

15.12.2015р у нашій школі проходив семінар заступників директорів з навчально-виховної роботи. Темою семінару було обрано "Майстерність учителя - вияв творчої, активної особистості педагога". Програма була досить насичена: знайомство з школою від заступника директора з навчально-виховної роботи, тренінг від практичного психолога, інтегрований урок-казка від учителя початкових класів, відкритий урок з математики (фото нижче), виховний захід "Колесо фортуни" від педагога-організатора, виставка робіт учнів школи. Особисто від себе, хочу подякувати колегам за допомогу у підготовці вищезазначених заходів і учням 6 класу, які допомогли мені у проведенні відкритого уроку.

Давайте поміркуємо..

Спробуйте перевірити себе на кмітливість

Які цифри потрібно вписати в порожні клітинки, щоб виконавши математичні дії, отримати правильну відповідь.

7	+	.....	-	.....	=	5
+		-		+		+
.....	-	2	+	.....	=	.....
-		+		-		-
.....	+	.....	-	6	=	6
=		=		=		=
5	+	5	-	.....	=	7

Які числа потрібно вписати в порожні клітинки, щоб сума чисел в усіх напрямках дорівнювала15?

Між числами 1-5 поставити арифметичні знаки таким чином, щоб в результаті отрималась правильна рівність.

1  2  3  4  5 = 100

Чи знаєте ви, що...

…У Стародавньому Єгипті 4000 років тому землемірів називали канатонатягувачами. Це пов’язано з тим, що вже в Стародавньому Єгипті була відома теорема, що одержала згодом назву теореми Піфагора і застосовувалася для побудови прямих кутів на місцевості за допомогою натягування мотузкового трикутника зі сторонами 3,4,5 (єгипетський трикутник). Сторони цього трикутника утворювалися за допомогою кілочків, устромлених у землю у вершинах трикутника.  Звідси назва давніх землемірів.

…Космічними чи платоновими тілами в Стародавній Греції називалися п’ять правильних многогранників. Як вважали піфагорійці, вони знаходяться у певному зв’язку з навколишнім світом. Платон приписував чотирьом основним стихіям природи форму перших чотирьох правильних многогранників, а саме: вогню – тетраедра, воді – ікосаедра, повітрю – октаедра, землі – куба. Як вважалося, увесь Всесвіт має форму додекаедра.

…За одиницю довжини приймається 1 метр, що є однією сорокамільйонною частиною довжини паризького меридіана.

…Теорему Піфагора в середні віки називали «магістром математики». Замість іспиту з математики студент мав присягнутися, що він прочитав установлену кількість книг «Начал» Евкліда. Фактично ніхто не читав більше, ніж першу книгу. Остання теорема першої книги «Начал» - теорема Піфагора.

Ефективність уроку – результат активної діяльності школярів

Принцип активності дитини в процесі навчання був і залишається одним з найважливіших у дидактиці. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, справедливо вбачає в них можливість ефективної організації взаємодії педагога й учнів, продуктивної форми спілкування з елементами змагання, що сприяє зацікавленості у вивченні будь-якого предмета. Доцільність використання гри полягає в тому, що в її процесі учні самостійно, невимушено набувають нових знань, активно допомагають один одному. Але не завжди  елементи гри можуть принести позитивний результат, адже слід враховувати психологічну атмосферу учнів класу, їх взаємовідносини і впроваджувати дуже обережно ті моменти ігрової діяльності, в яких явно простежується змагання за лідерство.

Елементи гри не повинні заповнювати весь простір навчальної діяльності, оскільки навчання не сприйматиметься учнями на належному рівні, не всі учні в процесі гри зможуть проявити себе. Тож для підвищення активної діяльності на уроках, вчитель має також залучати до роботи і слабких учнів, яких дуже важко зацікавити навіть в процесі гри. В таких випадках можна створити ситуацію, в якій для розв’язання однотипних завдань, учні по черзі виходять до дошки, вибирають приклад із запропонованих, і намагаються його розв’язати,  сильніші ж учні в цей час можуть працювати над додатковими завданнями. Як засвідчує практика, навіть сильнішим учням цікаво спостерігати за тим, з яким задоволенням слабкий учень у дошки розв’язує задачу. А якщо такий учень з місця намагається підказати своєму товаришу-однодумцю правильну відповідь, то вчителю, не зважаючи на порушення дисципліни, буде приємно – адже вони працюють, їм цікаво!

В.О.Сухомлинський зауважував, що треба «дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності». Реалізуючи таку заповідь на практиці, можна побачити, як засяють очі дітей, коли вони отримають за свою працю винагороду у вигляді гарної оцінки, саме гарна оцінка була, є і буде одним із основних стимулів навчання, але лише в тому випадку, якщо ця оцінка була чесно зароблена дитиною.

Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики

 Питання активізації пізнавальної діяльності школярів є одним з найважливіших серед актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики.

Пізнавальна активність передбачає вміння самостійно мислити, бути творчим співучасником в організації колективної пізнавальної діяльності класу, яким керує на уроці вчитель.

Сучасні психологи, визначаючи діяльність, вказують такі її структурні елементи:

МОТИВ            МЕТА              ДІЯ (ОПЕРАЦІЯ).

Педагоги, спираючись на досягнення психологічної науки, досліджують особливості навчання як активної пізнавальної діяльності школярів.

Ця діяльність має спрямовуватися вчителем, а тому він повинен формувати в учнів відповідну мотивацію. Якщо не робити цього, то стає цілком реальною небезпека, про яку говорив В.О.Сухомлинський:  «Усі наші задуми, усі пошуки і побудови зводяться нанівець, якщо нема в учня бажання вчитися».

Учителі, готуючись до кожного уроку, шукають відповідь на  «вічне» запитання: як побудувати навчальну роботу, щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів, неодмінно позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх досвідом самостійних пошуків і роздумів.

Необхідною умовою успішного формування  тих або інших умінь є прагнення самого учня до пізнання. Тому вчителю треба створити в нього позитивну мотивацію до виконання розумових і практичних дій, оволодіти його увагою.

Математика є одним із тих небагатьох шкільних предметів, які учні вивчають з першого по одинадцятий клас у школах будь-якого типу і багатьом дітям цей довгий шлях оволодіння знаннями від таблиці множення до елементів вищої алгебри і початків математичного аналізу дається нелегко. Якщо в учня немає мотивів її вивчати або ці мотиви слабкі, його учіння перетворюється на муку. У цьому полягає одна з найважливіших причин відставання багатьох школярів з математики. Усунути її можна лише одним способом – своєчасно сформувати дієві мотиви учіння.

Проблема мотивації навчання давно стоїть перед педагогічною теорією і практикою. Ще Я.Коменський писав, що « всіма можливими засобами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і навчання».

Мотивація – це сукупність усіх спонукань до діяльності, тобто система мотивів. Мотив, на відміну від мотивації, - це те, що належить самому суб’єкту поведінки, є його стійкою особистою якістю, що зсередини спонукає до чинення окреслених дій. Емоційні переживання й почуття – сильні мотиви, які впливають на весь процес навчання. Мотивація навчання математики – це система пізнавальних мотивів, тобто сукупність, комплекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, зацікавленості до наукового пізнання та пошуку істини.

Як зазначає Г.Апостолова, навчальний матеріал учитель повинен подати так, щоб дитина «захоплювалася ним усім серцем».

Проблема підвищення рівня знань з математики нині особливо актуальна. Деякі школярі без бажання вивчають цей предмет: одні вважають, що він їм не під силу, інші – що знання з математики не знадобляться у житті. Завдання вчителя – переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний рівень математичних знань піднімає його на вищий рівень людського спілкування. Вивчення математики – нелегка праця, але під час її вивчення виховується розсудливість, гнучкість розуму, логічність думки і здатність прогнозувати певні ситуації наперед, що особливо потрібно кожній людині у ринкових умовах. Учителю недостатньо стежити за новинками в галузі математики й вивчати нові технології навчання, він повинен мати власний погляд на викладання математики, власні методи, які допомагають підвищити якість знань, розвивати розумові здібності учнів та залучати їх до пізнавально-активної діяльності.

У своїй практиці я використовую такі способи і методи стимулювання й мотивації інтересу до навчання математики в учнів:

1.     Використання ефекту подиву.

2.     Створення проблемної ситуації.

3.     Евристична бесіда.

4.     Використання аналогії, порівняння, протиставлення.

5.     Проведення  навчально-пізнавальних ігор.

6.     Використання навчальних дискусій.

7.     Створення ситуацій успіху, захопленості.

8.     Використання наочності, дидактичних матеріалів.

9.     Формування мотивів обов’язку та відповідальності у навчанні.

10.   Використання історичного матеріалу.

11.   Використання прикладних задач.

Застосування проблемного підходу до навчання є одним з найефективніших засобів, що сприяють активізації розумової діяльності учнів, формують у них самостійне і творче мислення, розвивають інтелект. Проблемний підхід до навчання передбачає створення проблемних ситуацій. Тому вивчення нового матеріалу починаю з проблеми чи запитання, яке викликає в учнів суперечність чи нерозуміння. З цією метою пропоную учням практичні задачі, які спонукають їх усвідомити необхідність введення нових понять чи вивчення нових тем.

Наприклад, перед вивченням теми «Різниця квадратів» у 7-му класі пропоную учням обчислити  значення виразів виду :

19∙21;   102∙98;   51,5² - 49,5².

Після цього я швидко обчислюю все усно і повідомляю, що секрет моїх обчислень полягає у формулі, яку ми будемо вивчати  на уроці. І лише після цього приступаємо до виведення формули

(а-в)(а+в)=а²-в²

У 8-му класі на початку вивчення теми «Квадратні корені» пропоную задачі на знаходження довжини сторони квадрата, якщо відома його площа (спочатку значення площі пропоную 15,21см², а потім – 16см² і таким чином даю можливість учням самостійними міркуваннями дійти до істинного висновку). А перш ніж розглянути тему «Стандартний вигляд числа», наводжу приклади типу: об’єм Землі 1083000000000км³, площа Світового океану 360000000км², радіус Сонця 696000000м, діаметр молекули води 0,0000000003м, після чого пропоную обчислити на калькуляторі добуток 324000000000*0,000002345 і запитую, чи зручно читати, записувати та виконувати дії над такими числами. Як же по іншому, зручнішим способом, можна записати такі числа? Після того, як  учні висловлять свої думки, вводжу поняття «стандартного вигляду числа».

Перед вивченням у 9-му класі теми «Сума членів нескінченної геометричної прогресії» виконуємо пропедевтичні завдання, які активізують увагу учнів і одночасно є базою для створення проблемної ситуації.

1.     Перетворити у десяткові дроби:

                 3/4; 4/5; 6/25; 7/16.

2.     Перетворити у звичайні дроби:

          0,75; 0,8; 0,24; 0,4375.

3. Перетворити у десяткові дроби:

          2/3; 5/6; 7/12.

Після виконання третього завдання учні одержують результати:

0,(6); 0,8(3); 0,58(3).

Тоді ставлю перед учнями проблему: як перетворити одержані дроби у звичайні? Для цього пропоную їм записати ці дроби у вигляді сум і так підводжу до необхідності виведення формули суми членів нескінченної геометричної прогресії.

Під час вивчення у 10 класі теми «Формули зведення» знайомлю учнів із таблицею з підручника, за допомогою якої перетворюються тригонометричні функції. Тоді пропоную назвати будь-який приклад з таблиць, поданих у підручнику, для кутів π±α, 2π±α, 0,5π±α, 1,5π±α  і називаю відповідь, не заглядаючи в таблицю. Це викликає в учнів здивування та інтерес до правил, які допомагають «запам’ятати» цю таблицю.

Для створення проблемних ситуацій часто використовую також експеримент, особливо в процесі вивчення геометричного матеріалу.

Так, у 6-му класі, коли виводиться формула довжини кола, проводжу фронтальний експеримент: на кожну парту даю шаблони круга (з картону) різних розмірів із визначеним центром і нитку. Учням пропоную виміряти довжину діаметра та довжину кола і знайти відношення довжини кола до діаметра. Дані, одержані в результаті вимірювань та обчислень, кожний записує в загальну таблицю на дошці. Після цього вони легко роблять висновок, що відношення довжини кола до його діаметра є стала величина і встановлюють залежність довжини кола від його діаметра.

При вивченні початків ймовірностей, учні із задоволенням виконують  практичне домашнє завдання – визначити ймовірність випадання герба при підкиданні монети 20 разів. Саме в процесі виконання подібного завдання, вони зможуть усвідомити  і запам’ятати формулу класичної ймовірності.

Евристична бесіда полягає у підготовці вчителем системи запитань, відповідаючи на які учні самостійно формулюють означення поняття, «відкривають» доведення теореми, знаходять спосіб розв’язування задачі.

Так, при доведенні у 10 класі теореми про існування площини, що проходить через дану пряму і дану точку можна запропонувати таку модель організації колективного пошуку доведення:

1.                     Спочатку доведемо існування площини, що проходить через дану пряму і точку, яка не лежить на ній, а потім обґрунтуємо її єдиність. Нехай а – дана пряма і С – точка, що їй не належить. Яка умова можливості проведення єдиної площини? (аксіома С₃)

2.                     Чого не вистачає в умові теореми для застосування аксіоми С₃? (прямої, яка б перетинала пряму а).

3.                     На основі якого твердження ми можемо провести цю пряму?(І аксіома планіметрії – через будь-які дві точки можна провести пряму, і тільки одну).

4.                     Через які дві точки проводитимемо цю пряму?(через дану точку С і будь-яку точку А даної прямої а).

5.                     Яка аксіома обґрунтовує можливість вибору точки А?( І аксіома планіметрії – яка б не була пряма, існують точки, що належать цій прямій і які їй не належать.)

6.                     Проведемо пряму АВ. Чи можуть прямі а і АВ співпадати?( ні, оскільки точка В прямої АВ не належить прямій а). Отже через ці дві прямі проведемо площину α. Як ви думаєте, чи є потреба доводити єдиність площини, якщо через дві прямі, що перетинаються, можна провести лише одну площину?( так, оскільки точку А було обрано на прямій довільно)

7.                     Яким методом у математиці доводиться єдиність чого-небудь?(методом від супротивного).

8.                     В чому полягає метод від супротивного? (у припущенні істинності твердження, оберненого до того, яке треба довести).

Отримати міцні й осмислені знання допомагає учням продумане використання  на уроках дидактичних матеріалів, наочності, зокрема опорних конспектів, кожен з яких містить у сконцентрованому вигляді програмовий матеріал, що вивчається на уроці. Під час використання таких конспектів, крім словесної, в учнів працює ще й зорова пам'ять, що дає змогу глибше і свідоміше засвоїти новий матеріал, залучити учнів до пошукової роботи. Така форма роботи викликає інтерес до вивчення предмета, забезпечує високий рівень навчальних досягнень школярів, спрямований на розвиток пізнавальної активності, забезпечує особистісно-орієнтоване навчання.

У 7-му класі учнів слід готувати до доведення геометричних тверджень, багато з яких здаються їм очевидними. Особливого значення тут набувають ілюстрації зорових ілюзій, які переконують дітей у тому, що не можна повністю довіряти органам відчуття. Для переконання учнів у необхідності перевіряти висновки спостережень вимірюваннями і логічними міркуваннями, пропоную такі завдання: 1) на якому малюнку червоний круг більший?
                2) на якому малюнку більший відрізок?
                3) чи паралельні прямі?

 

Для більш досконалого засвоєння нової теми, часто використовую загальні прийоми розумової діяльності:

- при вивченні властивостей числових нерівностей, спочатку пригадуємо властивості числових рівностей і, застосовуючи метод аналогії та порівняння, складаємо порівняльну табличку властивостей числових рівностей і нерівностей, при цьому, для кращого усвідомлення, для кожної властивості наводимо приклади. Згадуючи властивості числових рівностей, учні тим самим закріплюють раніше вивчені знання і одночасно краще запам’ятовують нові. У 9-му класі вивчення геометричної прогресії та її властивостей також проводжу, використовуючи знання учнів про арифметичну прогресію, адже у процесі порівняння учні самі виділяють суттєві відмінності між поняттями і засвоєння нового матеріалу має більш продуктивний характер.

- оскільки в курсі математики є такі теми, в яких сконцентровано досить багато означень і деякі з них схожі, намагаюсь використовувати такі прийоми, як  узагальнення, класифікація, щоб проілюструвати зв'язок одного поняття з іншим (теми «Чотирикутники», «Геометричні перетворення на площині»). В таких випадках пропоную учням схеми, які необхідно заповнити (додаток2)

«Об’єкт математики настільки серйозний, що слід не пропускати нагоди зробити його трохи цікавішим», - говорив французький математик Б.Паскаль. одним із способів зробити викладання математики привабливішим, цікавішим, насамперед для тих дітей, які не мають особливого нахилу і хисту до неї, є використання матеріалу з історії розвитку математики. Вводячи елементи історії математики у викладання, ми підвищуємо інтерес учнів до вивчення науки, поглиблюємо розуміння фактичного матеріалу, розширюємо кругозір учнів та загальну культуру.

Вважаю корисним повідомляти цікаві факти з біографій видатних математиків, розповідати етимологію математичних понять і термінів, про походження математичних символів; розв’язувати математичні задачі давнини. Тому при вивченні нових понять намагаюсь постійно підбирати історичну довідку, заохочую учнів до підготовки рефератів, свою розповідь супроводжую демонстрацією портретів математиків, про яких згадую. В математичному кабінеті постійно поновлюється папка «З історії математики» та математичний куточок, які не залишаються без уваги учнів ні на перервах, ні після уроків.

Як відомо, правильно організована ігрова діяльність на уроках захоплює не лише малюків. Адже навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвиток творчих здібностей, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання, а тому і активізації пізнавальної діяльності. Адже, як відомо, в процесі ігрової діяльності інформація засвоюється на 70% (в той час як на лекції - лише на 5%).

Найчастіше навчальні ігри проводжу на перших і останніх уроках навчального року з метою узагальнення і систематизації знань. Так, в 11 класі на першому уроці проводжу інтелектуально-розважальну гру «О, щасливчик» , в процесі якої учні повторюють оглядово майже весь матеріал 10-го класу. У 10-му класі після вивчення розділу «Перпендикулярність прямих і площин у просторі» проводжу «Математичний бій», як урок узагальнення. Практика засвідчує, що навіть учні з низьким рівнем знань після таких уроків оволодівають певними знаннями, які їм були не зрозумілі в процесі навчання. Проте, все ж таки найбільше ігрової діяльності потребують молодші школярі, адже їм найважче сконцентровувати увагу всі 45 хвилин. Тому в цих класах намагаюсь частіше використовувати ігрові моменти на уроках:

-                      «знайди помилки»- використовую при перевірці домашнього завдання , у завданнях на закріплення  або на підсумковому етапі уроку (на дошці – приклади, розв’язані з типовими помилками, завдання учнів – знайти помилки і обґрунтувати свою думку).

-                      «відкритий мікрофон» - при актуалізації опорних знань та перевірці виконання домашнього завдання.

-                      «заповни порожні комірки». Приклади для цієї гри вчитель може придумувати  сам без зайвих зусиль. Так у 5-му класі можна запропонувати приклади для усного рахунку: 

                 3/8 +__  =  7/8              

                  ___  - 1/5 = 3/5

                                            -  

                  У 7-му класі під час вивчення формул скороченого множення:

                           (х - __)(х + __) = х² – 16

                            49 - ____ + х² = (__ - __)²

                            (х - __)(__ + ___ +9) = х³ - __ .

 Ознайомлення учнів із задачами прикладного характеру розширює уявлення дітей про роль математики у вивченні реальних процесів, про взаємозв’язок математики з практикою, про діалектичність науки як засобу пізнання об’єктивного світу. З іншого боку, використання такого роду прикладів сприяє розвитку інтересу учнів до математики. Застосування математичних методів до розв’язування задач з інших предметів сприяє активізації розумової діяльності учнів, розвитку зацікавленості, уваги і, як наслідок, підвищенню їх працездатності. Дослідження таких задач починають з побудови відповідної математичної моделі і лише потім користуються для її вивчення математичними методами. І хоча з терміном «математична модель»  учні знайомляться лише у 9-му класі, проте займаються математичним моделюванням навіть 5-класники.

Школярі із зацікавленістю розв’язують задачі, які стосуються їх особисто або оточуюче їх середовище, типу:

1. Три рибалки вирішили зварити уху. Перший дав 2 окуні, другий – 4, а третій зробив свій внесок грошима і дав 1грн 80 к. Як повинні поділити ці гроші між собою перші два рибалки?            

2. За нормою на кожного учня в класі повинно припадати не менш як 4,5м³ повітря. Скільки учнів можна розмістити в класі, довжина якого 8,4м, ширина менша від довжини в 1,4 рази, а висота в 1,5 рази менша від ширини?

3. Кров становить 1/13 маси тіла людини. 54% крові знаходиться в кровоносних судинах, 20% у печінці, 16% в селезінці, 10% - у підшкірних судинах. Скільки кг крові знаходиться  в кровоносних судинах, печінці, селезінці, підшкірних судинах людини, маса якої 65 кг.

4. Скільки плитки розмірами 15×15 см потрібно для оздоблення стіни довжиною 6м і висотою 3м?

 В процесі розв’язування таких задач, учень переконується у неможливості існування різних наук і галузей виробництва без математичних методів, що спонукає кожного до  необхідності вивчення математики,

Отже, завдання вчителя – організувати процес навчання  так, щоб кожне зусилля з оволодіння знаннями проходило в умовах розвитку пізнавальних здібностей учнів, творчого мислення, формування в них таких основних прийомів розумової діяльності, як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, порівняння тощо. Школярів необхідно вчити самостійно працювати, висловлювати і перевіряти гіпотези, вміти робити узагальнення досліджуваних фактів, творчо застосовувати знання в нових ситуаціях. Всього цього можна досягти лише тоді, коли учень буде зацікавлений у вивченні предмету, тому головним завданням вчителя є заохочення, мотивування та активізація пізнавальної діяльності учнів.

Впровадження в практику роботи педколективу досягнень сучасної педагогічної науки

(співдоповідь Миронцова Т.О.)

При підготовці педколективу до реалізації науково-методичної проблеми школи, яка включає в себе як складову – впровадження в практику роботи педколективу досягнень сучасної педагогічної науки, ми, члени методичного об’єднання природничо-математичного циклу, визначили основні завдання  та етапи методичної роботи, пов’язані з цим питанням:

• попереднє опрацювання науково-методичної літератури, періодичної педагогічної преси;

• залучення педпрацівників до роботи в обласних, районних методичних формуваннях;

• організація системної роботи педпрацівників над індивідуальною проблемою, спорідненою проблемі школи.

• використання активних форм методичної роботи з педагогічними кадрами:

-              методичних оперативних нарад (“Про завдання методичних об’єднань та вчителів школи по роботі над єдиною науково-методичною проблемою навчального закладу”);

-              оглядів досягнень наслідків діяльності вчителя за напрямками:

“Мій кабінет”;  “Мої уроки”;  “Моя робота з батьками”.

-              педагогічних інформацій;

-              творчих звітів вчителів;

-              предметних тижнів тощо.

• вивчення та узагальнення досвіду роботи педагогічних працівників.

·       визначення актуальних проблем методики викладання шкільних дисциплін, основних форм і напрямків активізації пізнавальної діяльності учнів у позаурочний час;

·        обмін досвідом ефективної педагогічної діяльності;

·        взаємовідвідування відкритих уроки та позакласних заходів;

·        організація роботи з новими підручниками ;

·        участь у атестації педпрацівників;

·        вивчення, узагальнення, пропаганда перспективного педагогічного досвіду;

Основними формами роботи нашого методичного об’єднання є лекції, доповіді, виступи, повідомлення, інформації, звіти (про результативність дослідження індивідуальної науково-методичної теми, самоосвітньої діяльності, результатів підвищення кваліфікації накурсах) та ін.

останнім часом в роботі членів природничо-математичного циклу поширення набули: круглі столи, семінари, методичні турніри, презентації (творчого досвіду, педагогічних новинок), методичні оперативки тощо. Методичні оперативки є традиційною формою підвищення наукового, фахового рівня педагогічної діяльності, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків у роботі педпрацівників Ефективність даної методичної форми в сільській школі полягає в тому, що вона займає мало часу, може проводитись до уроків, після уроків, під час великої перерви; дозволяє обговорити питання, які неможливо передбачити заздалегідь. Доцільність їх проведення диктується виробничою необхідністю. основним змістом їх роботи є:

·        оперативне ознайомлення педколективу з директивними, нормативними документами, наказами, інструктивно-методичними листами, положеннями, інструкціями Міністерства освіти і науки України, обласного управління освіти і науки, інституту післядипломної педагогічної освіти, районного відділу освіти;

·        ознайомлення з інноваційними технологіями, навчання та виховання, ППД;

·        інформування членів педколективу про нові науково-методичні посібники, педагогічні періодичні видання, нові навчальні програми, підручники;

·        розгляд поточних навчально-виховних завдань планування роботи методичних формувань, навчально-виховної роботи школи, підготовка та організація проведення методичних заходів, ведення шкільної документації, підготовка до державної підсумкової атестації, моніторингу, організація роботи гуртків (предметних, за інтересами) , проведення олімпіад, конкурсів тощо;

·        заслуховування інформації про стан навчально-виховної роботи в школі, класі, результати внутрішньошкільного контролю, моніторингу, про участь у методичних заходах, виконання доручень тощо.

Слід зауважити, що важливою формою підвищення науково-методичного фахового рівня вчителя, на мою думку,  є самоосвіта. Педагогічна самоосвіта – це цілеспрямована і планомірна, безперервна і усвідомлена самостійна робота вчителя, спрямована на підвищення своєї професійної кваліфікації на протязі всієї його практичної педагогічної діяльності. Якщо вчитель не буде самовдосконалюватись – його робота буде передбачуваною і нецікавою для учнів.

Отже, майже всі форми роботи пов’язані з практичним показом професійних умінь вчителя. Тому значення відкритих уроків, позакласних заходів та взаємовідвідування уроків у системі методичної роботи в школі надзвичайно велике не лише для молодого спеціаліста, але й для будь-якого досвідченого вчителя.  Яким би не був відкритий урок чи позакласний захід , він завжди демонструє показ нового, хоч маленького педагогічного, але власного відкриття. Адже, незалежно від стажу роботи чи досвіду, кожен учитель має свій індивідуальний підхід як до форм, методів проведення уроків так і до способів активізації пізнавальної діяльності учнів, залучення їх до навчального процесу, а найкращі, найрезультативніші підходи повинні набувати поширення – ми всі маємо навчатись не лише у визнаних і досвідчених педагогів, але й один у одного.